Головне управління Держпраці в Одеській області

В рамках співпраці Ізмаїльського районного відділу з питань пробації № 3 та Ренійської районної філії Одеського обласного центру зайнятості населення, 04 липня відбувся семінар для клієнтів пробації. Мета заходу — ознайомлення зі спектром послуг, що надаються громадянам у разі їхнього звернення до служби зайнятості.

Пункт 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі – Закон) передбачає, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб.

Існує потреба надати працівнику щорічну основну відпустку з 18 квітня 2022 року. Зараз діють положення ч.6 ст. 6 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 р., №2136-ІX, згідно яких не застосовуються норми щодо святкових та неробочих днів, а також про перенесення святкових та неробочих днів.

 

ДЕРЖПРАЦІ ПРОДОВЖУЄ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ПРОВЕДЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

ЩО РОБИТИ ЕВАКУЙОВАНОМУ ПРАЦІВНИКУ У РАЗІ НЕОТРИМАННЯ ВИПЛАТИ ДОПОМОГИ З ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ЯК ОФОРМИТИ ПРИЗУПИНЕННЯ ДІЇ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ТА ЯК ВЕСТИ БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ПРИЗУПИНЕННЯ ДІЇ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

СКОРОЧЕННЯ ТЕРМІНУ ЩОТИЖНЕВОГО БЕЗПЕРЕРВНОГО ВІДПОЧИНКУ НА ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ

На який термін працівникові може надаватися щорічна відпустка у період дії воєнного стану?   Відповідно до статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарних дні. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічноговіку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Якщо працівник не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, необхідно врахувати, що відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки», черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: 1) особам віком до вісімнадцяти років; 2) особам з інвалідністю; 3) жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї; 4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю; 5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків; 6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців; 7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 9) батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу; 10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором. За узгодженням сторін трудового договору може бути проведена зміна термінів надання відпусток, відображених у графіку. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки». Прес-служба Головного управління

ЧИ МОЖЕ РОБОТОДАВЕЦЬ ВІДМОВИТИ ПРАЦІВНИКУ У НАДАННІ ВІДПУСТКИ? Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР (далі — Закон №504), черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: особам віком до вісімнадцяти років; особам з інвалідністю; жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї; жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю; одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків; дружинам (чоловікам) військовослужбовців; ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу; в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором. Надання відпусток без збереження заробітної плати, передбачених статтею 25 Закону№504, здійснюється роботодавцем в обов’язковому порядку за ініціативою працівника, а надання відпусток, передбачених статтею 26 вищезазначеного закону здійснюється за згодою сторін. Водночас в умовах воєнного часу роботодавець має право відмовляти працівникам, задіяним до робіт з підтримання критичної інфраструктури та життєзабезпечення, у випадках, коли це прямо не заборонено законом. Відмова у наданні працівнику відпустки має бути пов’язана з необхідністю виконувати певний обсяг робіт, який спрямований на забезпечення безпеки та обороноздатності Держави. В інших випадках навпаки доцільно надавати працівникам за їх бажанням щорічні, соціальні відпустки та відпустки без збереження заробітної плати. Прес-служба Головного управління