ЧИ МОЖЕ РОБОТОДАВЕЦЬ ВІДМОВИТИ ПРАЦІВНИКУ У НАДАННІ ВІДПУСТКИ?
Дата: 24.03.2022 09:19
Кількість переглядів: 365
ЧИ МОЖЕ РОБОТОДАВЕЦЬ ВІДМОВИТИ
ПРАЦІВНИКУ У НАДАННІ ВІДПУСТКИ?
Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР (далі — Закон №504), черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:
особам віком до вісімнадцяти років;
особам з інвалідністю;
жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу;
в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Надання відпусток без збереження заробітної плати, передбачених статтею 25 Закону№504, здійснюється роботодавцем в обов’язковому порядку за ініціативою працівника, а надання відпусток, передбачених статтею 26 вищезазначеного закону здійснюється за згодою сторін.
Водночас в умовах воєнного часу роботодавець має право відмовляти працівникам, задіяним до робіт з підтримання критичної інфраструктури та життєзабезпечення, у випадках, коли це прямо не заборонено законом.
Відмова у наданні працівнику відпустки має бути пов’язана з необхідністю виконувати певний обсяг робіт, який спрямований на забезпечення безпеки та обороноздатності Держави. В інших випадках навпаки доцільно надавати працівникам за їх бажанням щорічні, соціальні відпустки та відпустки без збереження заробітної плати.
Прес-служба Головного управління