За кожним фото — цілий всесвіт: у Рені відкрили світлини полеглих Героїв
29 серпня — День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Ця дата увійшла в історію крізь біль Іловайської трагедії 2014 року, коли під час виходу з оточення так званим «зеленим коридором» російські війська підступно розстріляли українські колони на соняшникових полях. З того часу стиглий соняшник став символом скорботи, мужності та життя, за яке воїни сплатили найвищу ціну.
Цього дня пам’ять про полеглих об’єднала і Ренійську громаду. Після завершення патріотичного забігу біля Алеї Слави у парку «Перемога» розпочався меморіальний захід «День пам’яті — день Нескорених», присвячений землякам, які віддали свої життя за Україну.
Рівно о 9:00 громада приєдналася до загальнонаціональної Хвилини мовчання, вшановуючи пам’ять усіх полеглих у багаторічній боротьбі за незалежність України. На тлі інсталяції «Соняхи пам’яті», створеної педагогами Центру позашкільної освіти «Перлина» Ренійської міської ради, під тужливу гру скрипалів народного інструментального ансамблю «Мрія» ведуча Єлизавета Здраєвська повільно зачитала імена 33 Героїв-земляків, за якими назавжди закарбувалися незавершені справи, нездійснені мрії та несказане «люблю»: Юрій Поліщук, Ілля Пережогін, Степан Чобану, Станіслав Топала, Олександр Пламадяла, Богдан Баржицький, Гіоргі Гріголіа, Анатолій Сємєнєнко, Євген Бугайов, Віталій Кузочкін, Артем Варсан, Сергій Раджабов, Михайло Завадський (Марчишин), Валентин Ляпчу, Роман Гаврілюк, Віталій Коліоглу, Олександр Данілов, Володимир Власов, Роман Маргаза, Віктор Фанаржи, Іван Хергеледжи, Вадим Третьяков, Віктор Стрішков, Артур Григорян, Іван Чеботар, Борис Доброта, Павло Прищук, Михайло Мициблинда, Олександр Локтєєв, Володимир Жандаров, Олексій Тяка, Валерій Дали, Даніїл Соколов.
За кожним із цих імен — окрема історія, родина, мрії та життя, яке мало тривати. Саме тому пам’ять про Героїв — це не просто перелік імен. Це обов’язок знати, говорити й передавати наступним поколінням правду про тих, завдяки кому Україна продовжує жити.
Цю думку продовжила мистецька частина заходу. Емоційною вершиною стало виконання пісні «Гуси-лебеді» Лілією Олейнік та народним вокальним ансамблем молдавської пісні «Церенкуца».
Особливо зворушливо прозвучали слова у виконанні Діани Челапко, учасниці театрального гуртка «Смайл» ЦПО «Перлина»:
«Не плачте, мамо, Ваш син у Бога,
Він ангелом став і дивиться з небес.
Була важкою у нього дорога,
Але в серцях людей він знов воскрес…»
Кульмінацією пам’ятного дня стало поповнення Алеї Слави новими світлинами Захисників України.
Почесне право відкрити їх надали юним спортсменам громади — призерам спортивних змагань, які сьогодні демонструють силу духу, наполегливість і прагнення до перемоги. Саме їм — представникам молодого покоління — довірили відкрити обличчя тих, хто виборював для них право на майбутнє.
Під звуки реквієму з нових портретів зняли синьо-жовті полотна. Перед громадою постали обличчя Героїв — наших земляків, чиї життя стали символом мужності, жертовності та незламності.
Микола Бургоч (с. Плавні). Добрий, відповідальний чоловік, який завжди поспішав на допомогу іншим. Його життя обірвалося 19 червня 2025 року поблизу Новомихайлівки на Донеччині. Його батько, Микола Федорович, який сам виховав сина, пішов із життя, так і не дочекавшись звістки про сина.
Руслан Арабаджи (с. Орлівка). Штаб-сержант ДПСУ з позивним «Молдован». Пройшов Донеччину, Херсонщину, Сумщину та Курщину. 7 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Свердлікове Курської області наказав побратимам відступати, а сам залишився прикривати їхній відхід, врятувавши життя товаришів ціною власного.
Олександр Бартковський (м. Рені). 21-річний десантник 95-ї бригади (позивні «Барт» та «Моряк»), який любив море та займався яхтовим спортом. Загинув 11 лютого 2026 року під час ворожого артилерійського обстрілу поблизу селища Степове Дніпропетровської області.
Андрій Романов (с. Нагірне). Майстер-сержант ДПСУ, який загинув 7 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Свердлікове Курської області, зустрівши останній бій зі зброєю в руках.
Микола Карабець (м. Рені). Був танкістом у 28-й бригаді, згодом воював у складі 63-ї бригади на найгарячіших напрямках. Отримавши важкі поранення в бою, 12 червня 2026 року його серце зупинилося у шпиталі на Харківщині. Він залишив по собі двох дітей, рідних і близьких та вічну гордість у серцях земляків.
Олег Драгой (с. Орлівка). Працьовита людина, щирий патріот і справжній син своєї землі. Його життєвий шлях обірвався під час виконання бойового завдання на гарячому Донецькому напрямку. Понад рік солдат вважався зниклим безвісти, перш ніж експертиза підтвердила його загибель.
Олег Сєрбу (м. Рені). Талановитий будівельник, який на початку вторгнення будував реабілітаційний центр для військових в Ужгороді. Коли над рідною землею нависла загроза, Олег Валентинович приєднався до лав Збройних Сил України. Його останнім рубежем став Донецький напрямок. У серпні 2024 року поблизу Торецька під час ворожого мінометного обстрілу серце мужнього воїна зупинилося. Майже два роки вважався зниклим безвісти та влітку 2026 року повернувся додому «на щиті».
Сергій Арабаджи (с. Орлівка). Воїн незламної сили духу, солдат протитанкового відділення 79-ї бригади. Уродженець села Орлівка, виріс у великій, дружній і працьовитій родині. Люблячий батько донечки Олександри. Прийняв свій останній бій 27 липня 2025 року поблизу села Горіхове на Донеччині.
Відтепер на Алеї Слави — 41 світлина наших земляків. Сорок один зруйнований війною всесвіт. До світлин Героїв рідні, побратими та мешканці міста поклали квіти, запалені лампадки та маленькі синьо-жовті прапорці.
Пам’ять — це не лише слова.
Пам’ять — це коли ми називаємо Героя на ім’я.
Коли розповідаємо дітям про його подвиг.
Коли приходимо на Алею Слави.
Коли бережемо родини тих, хто не повернувся.
Коли своїми вчинками доводимо, що їхня жертва була не марною.
Ми не забули. Ми пам’ятаємо. Ми шануємо.
Нехай світло, яке залишили після себе наші Герої, ніколи не згасає.
Низький уклін родинам загиблих Захисників.
Вічна пам’ять Героям України.🕯️
Слава Україні! Героям слава! 💙💛
