🕯ЩЕ ОДИН БІЛЬ У СЕРЦІ ГРОМАДИ: ПРОЩАННЯ З МИКОЛОЮ КАРАБЕЦЬ
Також 20 червня 2026 року Ренійська громада у глибокій скорботі провела в останню путь свого земляка — Карабець Миколу Анатолійовича.
Цей день став ще однією болючою сторінкою в історії нашої громади. Ми втратили людину, яка без вагань стала на захист рідної землі, свого народу та майбутнього України.
Микола Анатолійович з честю і гідністю виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним Військовій присязі до останнього подиху.
У найтяжчий для держави час він обрав шлях воїна, мужньо боронив Україну та самовіддано виконував поставлені завдання, відстоюючи свободу, незалежність і право кожного з нас жити на своїй землі.
12 червня 2026 року серце Захисника зупинилося у госпітальному відділенні міста Лозова. До останнього дня він служив Україні, віддаючи всі свої сили заради Перемоги. Його життєвий шлях обірвався надто рано, залишивши невимовний біль у серцях рідних, близьких, побратимів та всіх, хто знав і поважав Миколу.
Сьогодні разом із родиною сумує вся Ренійська громада.
Неможливо знайти слова, які здатні вгамувати біль втрати. Коли йдуть такі люди, ми втрачаємо не лише воїна — ми втрачаємо частину нашої спільної історії, нашої сили та нашої надії.
Світла пам’ять про Миколу Анатолійовича житиме вічно — у вдячності земляків, у спогадах рідних, у серцях друзів і побратимів. Його мужність, відданість Батьківщині та жертовність назавжди залишаться прикладом справжньої любові до України.
🕯️Вічна пам’ять і шана Захиснику України.
